Відкриваючи космічні океани: Досліджено загадкові глибини крижаних місяців

У 1979 році космічний апарат НАСА “Вояджер” заінтригував науковців, припустивши існування океанів під крижаною поверхнею супутника Юпітера – Європи. Наступні місії “Галілео” та “Кассіні” не лише підтвердили потенційний підземний океан Європи, але й відкрили крижані шлейфи на супутнику Сатурна Енцеладі. Ці приховані океани кидають виклик давньому переконанню, що океани Землі є унікальними.

Нещодавні дані, отримані з “Юнони” та космічного телескопа Джеймса Вебба, у поєднанні зі свідченнями старих космічних апаратів, зміцнюють ідею про те, що в цих далеких океанах можуть існувати умови, сприятливі для життя. Витривалість цих підземних морів є парадоксальною, враховуючи їхнє розташування в холодній зовнішній частині Сонячної системи.

Вчені заглиблюються в різні механізми, які могли б підтримувати океани з рідкою водою протягом мільярдів років. Це має ширші наслідки, припускаючи, що помірні океани можуть бути звичайним результатом формування планети. Такі відкриття розширюють межі пошуку позаземного життя.

Цікаво, що те, що колись вважалося аномалією – океани під крижаними місяцями – тепер виявляється широко розповсюдженим явищем. Це відкриття відкриває нові шляхи для розуміння потенційної придатності далеких світів для життя.

Вважається, що, незважаючи на холодний клімат у зовнішній Сонячній системі, супутники Юпітера і Сатурна, такі як Ганімед, Каллісто, Європа, Титан і Енцелад, приховують рідкі океани під своєю крижаною поверхнею. Енцелад – єдиний підтверджений випадок, який вказує на наявність глобального підземного океану під його крижаною оболонкою. Приливне нагрівання, радіоактивний розпад і потенційно молодий вік сприяють підтримці цих океанів у рідкому стані протягом мільярдів років.

Походження океану Енцелада залишається загадкою, викликаючи дебати про роль приливного та радіогенного нагріву. Хоча приливні сили, породжені гравітаційною взаємодією, можуть викликати внутрішнє тертя і тепло, конкретні механізми на цих супутниках залишаються незрозумілими. Радіоактивні елементи, такі як уран і торій, також сприяють підтримці внутрішнього тепла.

Майбутні місії, а саме Jupiter Icy Moons Explorer і Europa Clipper, готові розгадати ці таємниці. Europa Clipper, запуск якого запланований на жовтень 2024 року, має на меті підтвердити наявність океану Європи та проаналізувати його склад. Приливне нагрівання, радіоактивний розпад, хімічний склад і потенційна молодість можуть разом сприяти тривалому існуванню океанів на цих далеких супутниках. Це дослідження пропонує унікальний погляд на потенційну придатність для життя небесних тіл у Сонячній системі та за її межами.