Дебати навколо статуй моаї загострюються: Зіткнення культури та цифрового активізму

Британський музей опинився в центрі культурного шторму, спричиненого активною кампанією в соціальних мережах, яку очолили чилійці, вимагаючи повернення двох статуй моаї – стародавніх монолітів, що походять з острова Пасхи (Рапа-Нуї). Статуї, що символізують багату полінезійську спадщину острова, були вивезені у 1868 році британськими геодезистами і відтоді стали центром дебатів про репатріацію.

Ця кампанія цифрового активізму, значно посилена впливовим діячем із Сантьяго Майком Мілфортом та його мільйоном підписників, призвела до того, що соціальні медіа-платформи музею, особливо Instagram, були обложені коментарями з вимогою повернути моаї на територію Рапа Нуї, що належить Чилі. Кампанія набрала такого розмаху, що привернула увагу президента Чилі Габріеля Боріча, який публічно підтримав цю справу, хоча й викликала суперечки серед мешканців острова.

Мер Рапа Нуї Педро Едмундс Паоа розкритикував політизацію питання, підкресливши глибоке духовне і культурне значення моаї для жителів острова. Він висловив занепокоєння з приводу того, що кампанія зводить ці священні статуї до простих інтернет-мемів, побоюючись, що справжнє культурне значення моаї затьмарюється сенсаціями в соціальних мережах.

Британський музей, у відповідь на потужну онлайн-кампанію, тимчасово закрив коментарі до кількох постів в Instagram, посилаючись на необхідність забезпечити комфорт і безпеку своєї онлайн-спільноти, в тому числі таких партнерів, як Молодіжний проект. Незважаючи на це, музей підкреслює свою прихильність до відкритого діалогу, відзначаючи нещодавні спільні зусилля з представниками Рапа-Нуї.

Статуї моаї, яких на острові налічується понад 1000, шанують не лише за їхню вражаючу фізичну присутність, але й за їхню роль в уособленні духів предків. Одна статуя, зокрема, Хоа Хакананаїа або “Викрадений друг”, є центральною фігурою в цій дискусії. Висічена з базальту та прикрашена петрогліфами, вона символізує мир і є невід’ємною частиною традицій предків острова, зокрема Тангата ману – ритуалу, який підкреслював важливість єдності та гармонії між кланами Рапа Нуї.

Дебати про репатріацію набули офіційного характеру у 2018 році, коли влада Рапа Нуї офіційно звернулася з проханням про повернення моаї, яке минулого року було повторене королем Чарльзом, але залишилося без відповіді. Хоча деякі жителі острова припускають, що Хоа Хакананайа міг би служити послом культури Рапа Нуї в Лондоні, на острові існує сильний консенсус щодо відстоювання законного права власності та вивчення шляхів повернення статуй.

Ці дебати висвітлюють складну взаємодію між культурною спадщиною, міжнародною дипломатією та силою цифрового активізму у формуванні наративів про історичну несправедливість. Поки дискусії тривають, майбутнє статуй моаї залишається гострим символом ширшого кола питань, пов’язаних із культурною реституцією та відповідальністю глобальних інституцій за вшанування та збереження спадщини корінних народів.