Розкриваємо Технологію Deepfake

У цифрову епоху межа між реальністю та вигадкою розмивається з появою складних технологій, таких як штучний інтелект (ШІ). Нещодавня суперечка, пов’язана з технологією штучного інтелекту, привернула увагу громадськості, висвітливши етичні межі, які випробовуються в цифровому маркетингу, та потенційну небезпеку дезінформації.

Веслі Віргін, відомий як мотиваційний коуч зі значною кількістю прихильників в Інтернеті, опинився в центрі цієї суперечки. Його курс самодопомоги, який отримав назву “Genie Script”, продавався через інтернет-рекламу з використанням технології штучного інтелекту для імітації схвалення відомих людей, таких як Пірс Морган, Нігелла Лоусон та Опра Вінфрі. Ці фейки створювали ілюзію, що ці знаменитості підтримують курс Virgin, надаючи йому рівень довіри та привабливості, якого він, можливо, не мав би в іншому випадку.

“Genie Script” рекламується як програма, що змінює життя, заснована на “зниклому” уривку з єврейської Біблії, і обіцяє багатство, здоров’я і щастя своїм прихильникам. Ця суміш псевдонауки і теорій змови, що рекламується з несанкціонованим використанням схожості зі знаменитостями, підкреслює зростаючу тенденцію цифрового обману.

Використання технологій глибокого підроблення в цій рекламі викликає значні етичні занепокоєння. Це не лише порушує права та репутацію знаменитостей, але й вводить в оману громадськість. Споживачі, спокушені перспективою схвалення знаменитостей, можуть бути більш схильні купувати продукти, які не були справді рекомендовані цими публічними особами, потенційно витрачаючи гроші на те, що не виконує своїх обіцянок.

Реакція була швидкою та одностайною серед знаменитостей, яких було спотворено, а речники Лоусона, Моргана та Вінфрі засудили рекламу як шахрайську. Ці інциденти проливають світло на ширші наслідки ролі штучного інтелекту в поширенні дезінформації та виклики в регулюванні та боротьбі з такою практикою.

Платформи, на яких поширювалася ця реклама, зокрема YouTube, а також Facebook та Instagram компанії Meta, мають політику проти оманливих практик, у тому числі “глибоких фейків”. Однак стрімкий розвиток технології “глибоких підробок” створює для цих платформ постійні труднощі в ідентифікації та ефективному видаленні такого контенту.

Відповідь Веслі Вірджіна, який приписує створення цієї реклами афілійованим особам і дистанціюється від її виробництва, мало сприяє вирішенню проблеми етичних порушень. Вона також вказує на лазівку в цифровому маркетингу, коли творці можуть отримувати вигоду від оманливого контенту, виробленого від їхнього імені, не несучи за це прямої відповідальності.

Цей інцидент слугує суворим нагадуванням про етичну відповідальність творців контенту та платформ, які поширюють їхній контент. Він також підкреслює необхідність для споживачів залишатися пильними і критично ставитися до інформації, з якою вони стикаються в Інтернеті. Оскільки технологія штучного інтелекту продовжує розвиватися, повинні розвиватися і наші стратегії захисту правдивості та цілісності цифрового контенту.